Который уж год, я смотрю, сам не помню это РЕАЛИТИ шоу
Сколько помню себя вот где сюжет вот где жизни облом
В нём народу не счесть, все дилетанты и сценарий паршивый
Все кто желает, участвуют в нем, это не дом 2 , это ДУРДОМ
Это РЕАЛИТИ не с чем несравнимо, в нём кастинг не нужен
Тут главное выжить или издохнуть, кому как повезет, это судьба
Кто- то жизнь свою любит, а кто- её обижен, и ею унижен
И с нею по- своему сводит счеты, и на плевать, что она одна
По мере убывания, происходит вливание нового состава
И он ни когда не иссякнет, все тут продумано, все тут учтено
Насилие, жалость, вера в Господа и сострадание, бесчестье и слава
Здесь рядом идут, не скрываясь ни от кого,тут это неново,скорее старо
Я,пытался убежать,куда ни - будь,из этого РЕАЛИТИ,но понял всё тщетно,
Даже на острове диком , я буду один, это шоу настигнет меня, и я обречён
Меня не звали не пригласили, затолкали насильно в него и не спросили
Сколько помню себя ,я участвую в нем, реалити ЖИЗНЬ,вселенский дурдом
Дорогие читатели! Не скупитесь на ваши отзывы,
замечания, рецензии, пожелания авторам. И не забудьте дать
оценку произведению, которое вы прочитали - это помогает авторам
совершенствовать свои творческие способности
Поэзия : Все пройде... - Cветлана Касянчик Цей вірш присвячений моїй дорогій сесричці, Вірі, якій довелося пережити великі труднощі, з яких вона ще й зараз до кінця не вибралась. Але вона живе надією (як і всі ми). 6 червня, 2007 року, по дорозі з Київського аеропорту в Нововолинськ, місто її дитинства, вона і її друзі попали в автокатастрофу. Вона і двоє її друзів їхали з США в гості. Їх зустрічати виїхали друзі і родичі. У тій катастрофі загинуло 6-ро людей, троє з загиблих були її дуже близькі друзі. З трьох, що їхали з Америки, залишилася живою тільки вона одна, зранена, з поломаними кістками. До цього дня вона знаходиться в Україні, де проходить лікування. Сьогодні в неї День народження. Ми, її родина, і друзі щиро вітаємо Вірочку з цим днем і щиро бажаємо їй повного одужання і багато щастя.
